Виборювання самобутності і незалежності, виокремлення етнічності, збереження своєї ідентичності, традицій й культурних надбань, шанування мови своєї батьківщини — як в сучасних реаліях поєднати щирий і діяльний патріотизм з обставинами, які змушують постраждалих людей відновлювати своє життя поза межами своєї держави.
Історично склалося, що причинами міграцій були соціальні, економічні, політичні, релігійні катаклізми. Не стали виключенням у цих процесах й українці: історію української еміграції прийнято ділити на чотири хвилі: перша — з останньої чверті Х1Х ст. до початку Першої світової війни; друга — період між двома світовими війнами; третя — період після Другої світової війни; четверта — з часу проголошення незалежності України у 1991році.
Наразі війна росії з Україною неминуче спонукала до масового переміщення українців до інших країн світу, ця найбільша міграційна криза, певно вкарбується в історію, як п’ята хвиля міграції. Отже, ми маємо розуміти, що частина мігрантів не повернеться і вже зараз потрібно почати працювати над цим питанням і розробляти плани репатріації.
З моменту широкомасштабного вторгнення рф, в світі активізувався ще один український фронт — 20-мільонна діаспора. Однією з рушийних сил став Світовий конгрес українців (СКУ), який об’єднав діаспору майже у 60 країнах світу, яка зробила колосальний внесок у боротьбі на підтримку України, фактичні дії українців за кордоном та української діаспори, стали частиною тотального спротиву всієї української нації у війні з росією. Вони не припиняють допомагати вимушеним переселенцям, надають матеріальну допомогу, збирають військове обладнання медикаменти, задля популяризації України і українства у світі проводять наживо та в інформаційному просторі велику кількість акцій, благодійних заходів, марафонів, різних форумів, конференцій, “круглих столів”. Аналіз діяльності діаспор дає підстави стверджувати, що не політичні інститути, а саме українці творять Україну, як державу і вносять українські риси у світовий культурний, науковий та політичний контекст.
Слід зауважити, що трудова, чи вимушена міграція призводить до політичних та економічних кризових явищ в країні, але держава наразі змушена займатися збереженням власного існування, тому без українців за кордоном Україні не отримати розвиток економіки в повоєнний час.
Вклад українських діаспорян полягає у підвищенні авторитету країни у світі, налагодженні співпраці зі світовими організаціями, просуванні та відстоюванні державних інтересів, створенні та розбудові гуманітарних та волонтерських центрів. Дуже важливим є залучення діаспорян для висвітлення перед міжнародним співтовариством правдивої та достовірної інформації про війну в Україні.
З історією створення, діяльністю, місцерозшташуванням українських діаспор можна ознайомитися на сайтах: